Історія

Ще 6000-8000 років тому пиво варили стародавні вавилоняни та шумери. Вавилонський цар Хамурапі серед усього іншого встановив і правила споживання пива. Один із цих законів встановлював граничні ціни на пиво, інший передбачав покарання для фальсифікаторів напою. Крім цього, у кодексі містяться дані, що в ті часи (1700 років до н.е.) усі ліки або розчиняли у пиві, або запивали ним.

Досвідченими пивоварами були також стародавні єгиптяни, які полюбляли солодке та міцне пиво. Винайдення пшеничного пива вони приписували богу Осирісу. Протягом тисячоліть пивоваріння не обкладалося жодним податком. І тільки незадовго до нашої ери єгипетська цариця Клеопатра придумала новий спосіб наповнення бюджету, ввівши перший податок на напої.

Стародавні єгиптяни знали чимало сортів пива: звичайне ячмінне темне, світле з тонким ароматом, пиво із сумішшю 10 різних видів солоду тощо. Оскільки пиво виготовляли тоді з солодового хліба, підсмаженого або підсушеного на сонці, то ще у стародавньому Єгипті й Вавилоні виник популярний і досі вираз «пиво - рідкий хліб».

Із Близького Сходу технологія пивоваріння прийшла і в Європу. Так навчилися варити пиво греки, римляни, пращури сучасних іспанців, германські племена, кельти та саксонці, а також слов'яни. До І ст. до н. е. у Європі винайшли щонайменше 195 сортів ячмінного напою.

Середньовіччя ознаменувалося появою нового пивного компонента - хмелю, який додавав напою особливої гіркоти. Із розвитком торгівлі у багатьох державах введено закони, які дозволяли варити пиво тільки професійним броварям. Утворюються цехи, які об'єднують виробників пива окремих міст. Завдяки цьому значно покращується якість пива. Тоді ж приймають і відомий Баварський закон про чистоту пива, згідно якого основними складниками напою повинні бути та вода, ячмінь та хміль. До води теж були особливі вимоги: вона мала бути чистою і смачною.

У ХІХ - ХХ ст. пивоваріння стало більш автоматизованим, а винайдення холодильного обладнання дозволило варити пиво влітку та довше зберігати.